що працює при підтримці
Програми Трансатлантичної Ініціативи США-ЄС сприяння розвитку громадянського суспільства
Час іде, але, схоже, в нашому житті мало що змінюється... Недавня подія, що сталася у Києві, взагалі похитнула мою впевненість у плинності часу. На жаль, знову треба писати про упереджене ставлення правоохоронців до сексуальних меншин. Вдвічі жаль, що знову мова йтиме про небажання наших людей навіть просто звернутися за допомогою. Тож
ЩЕ
РАЗ
ПРО НАШУ ГОРДІСТЬ
Перед новорічними святами одним з районних судів м. Києва було засуджено до позбавлення волі на 13 років людину, вина котрої, як на мій погляд, полягала лише в тому, що бідолаха на момент затримання знаходився неподалік від місця, де було скоєно вбивство. Обтяжуючою обставиною стало навіть не стільки те, що підозрюваний за півгодини перед затриманням випив 100 грам горілки. Головна проблема - вбивство було скоєне у парку неподалік Верховної Ради (хто ще не зрозумів - на "плєшці", що в народі відома, як "Мінздрав"), а підозрюваний мав якесь відношення до теми. Способи дізнання я переповідати не буду - усі, хто знайомий з ними хоч з чиїхось слів, можуть дати волю своїй фантазії і навряд чи помилятимуться. Але на третій день підозрюваний написав явку з повинною (від якої згодом відмовився). Свідком звинувачення згодом став психічно хворий юнак, котрий теж мав нещастя в той час гуляти із підозрюваним, і якого було затримано разом з багатьма відвідувачами "плєшки", одним гуртом. До речі, і підозрюваний, і майбутні "свідки" та пойняті отримали "чудову нагоду" провести дві доби у слідчому ізоляторі разом із кримінальними елементами, що аж ніяк не сповідували принципи толерантності і гуманізму. Аж навпаки...
Усе це до болю знайоме й повторюється раз за разом. Як і те, що підозрюваний замість того, щоб звернутися за допомогою до геївських правозахисних організацій в Україні та за кордоном, в період дізнання та на судовому процесі прикладав зусилля лише для того, щоб заперечити свою гомосексуальність. Взагалі-то, це його особиста справа. Не нам встановлювати орієнтацію людини, яка писала заяву, про вступ до геївської громадської організації. Але ж ми не в змозі захищати людину проти її бажання, і якщо ця людина вважає, що наша допомога додасть їй шкоди.
Звинувачення по цій справі настільки штучне, що ледь тримається купи. Ця обставина дозволяє сподіватися на позитивний розгляд касаційної скарги адвоката звинуваченого. Повторний розгляд справи повинен відбутися в Міському суді 15 лютого. Але ж, по-перше, - хто знає, як воно станеться. А по-друге... Взагалі-то не в тім річ. Доки ми самі себе стидатимемося, ніхто не буде відноситися до нас із повагою.
Не забуваймо ж про це у будь-якій ситуації.
Влад Вишневецький
Опубліковано в журналі "Один з нас" №3-4 (23) 2001р.
